Тема: Безпека використання інформаційно-комунікаційних технологій дітьми.

Мета: формувати в учасників необхідну компетентність із питань інформаційних технологій; ознайомити з правилами безпечної роботи  в Інтернеті; розвивати у школярів навички та вміння працювати з інформацією; виховувати колективізм, етичну поведінку в Мережі; створити умов для партнерського спілкування; визначити цінність кожної особистості; враховувати інтереси всіх учасників тренінгу.

Матеріали: аркуші ватману, стікери, маркери; квітка, валіза, машина, корзина для сміття на ватмані.

Тривалість: 45 хв.

Хід тренінгу

Вступ.

Мета: надати інформацію про програму тренінгу, розповісти про сутність роботи; ознайомити учасників з правилами поведінки на тренінгу.

Початок повинен бути неочікуваним, важливо пробудити зацікавленість учнів до роботи. Кожен учень отримує білет на вход, займає свої місця за столами, відповідно кольору свого білету, а потім збирає речення з білетів. (Не піддавайтеся нав’язливим рекламам та не заходьте на підозрілі незнайомі сайти. Не викладай особисті дані в Інтернеті, тому що це загрожує твоїй безпеці . Не відкривай усі сайти підряд – це небезпечно для тебе.)

Прийняття правил.

Мета: забезпечити  конструктивну атмосферу для роботи групи:

• разом з учнями визначити й обґрунтувати правила і протягом усієї роботи дот римуватися їх;
• правила записуються на дошці.

Правила можуть бути такими:

• приходити вчасно;
• вимикати мобільні телефони;
• правило «піднятої руки»;
• правило добровільної активності;
• говорити по черзі й коротко;
• не критикувати;
• бути толерантними;
• не перебивати.

Очікування.

На стікерах всі учасники записують свій нікнейм та свої очікування. Потім всі по черзі розповідають, починаючи з фрази: «Від сьогоднішнього тренінгу я очікую...» або «Про що ви хотіли б дізнатися з оголошеної теми нашого заняття, що потрібно для того, щоб ця зустріч була дійсно корисною?» та приклеюють на квітку.

Гра «Хто більше?» Яку Інтернет-термінологію ви знаєте?

• Тренер пропонує учасникам назвати три соціальні мережі, наприклад «В контакті», «Однокласники», «Мій світ» або «Твіттер» (кожна з трьох команд бере собі назву з запропонованих соціальних мереж).
• Кожній із команд видається маркер та аркуш ватману.
• Тренер пропонує командам написати за 3 хвилини якомога більше Інтернет-термінів, тобто все, що пов’язано з Інтернетом. Але назви сайтів писати не можна. Наприклад: спам, комунікації, вірус, друзі, сайт, пошта тощо.
• Далі кожна з команд називає одно слово по черзі. Якщо в іншій команді воно є, обидві групи слово закреслюють.
• Перемагає той, у кого залишається більше незакреслених слів.

Вправа «Побажання Інкогніто»

Мета: показати дітям, що вони ніколи не знають, хто спілкується х ними в соціальних мережах.

·        Кожному учаснику видається стікер, на якому пишуть побажання. Наприклад: бажаю знайти нових друзів. Потім побажання приклеюють на стікер із нікнеймом будь-якого з учасників на квіточці очікувань. Після цього тренер знімає стікери та зачитує, кому що побажали. Також потрібно записати, чи знають діти, від кого прийшло до них побажання. Це важливо! Так і в інтернеті – ми не знаємо, хто реально надіслав нам повідомлення.

·        Розповісти про один із можливих випадків знайомства в Інтернеті та обговорити основні правила цього процесу.

Історія Юлі..

Юля, спілкуючись «У контакті» з друзями, одного разу отримала цікаве повідомлення від незнайомого хлопця, який запропонував їй дружбу. Незабаром дівчина зрозуміла, що в них багато спільного, та й за віком хлопець лише на один рік старше за неї. На фото, яке вона отримала, він був дивовижно гарним, тому в Юлі не було сумнівів щодо зустрічі. Але говорити про це батька дівчинка не стала, вважала, що вже доросла для вирішення таких питань.

Юля уявляла, що з новим другом вона з’явиться на сейшені, і всі подруги їй заздритимуть: він такий гарний! Коли ж дівчинка прийшла на призначене місце зустрічі, там було темно і безлюдно, проте це її зовсім не турбувало адже її новий знайомий хотів, щоб їм ніхто не заважав. Пройшов деякий час, і раптом перед Юлею з’явився неохайно вдягнений дорослий чоловік. Як з’ясувалося, це був той, хто видавав себе в Інтернеті за чемного і порядного хлопця.

Чоловік відібрав у Юлі сумку та мобільний телефон і почав їй погрожувати. Дівчинка дуже злякалася, вирвалася з міцних рук чоловіка і втекла додому.

Обговорення.

• Чи безпечно спілкуватися в Інтернеті?

• Чи потрібно надавати персональні дані при спілкуванні в мережі Інтернет? Якщо так, то які?
• Чи потрібно розповідати комусь із дорослих (наприклад, батькам) про таке спілкування в Інтернеті, якщо є сумніви?
• Чи правильно вчинила Юля, коли зустрілася зі знайомим? Чи безпечно це? Чому?
• Чим могло це закінчитись?
• Чи можна беззастережно вірити тому, що пишуть про себе люди в Інтернеті?

Перегляд відеороліку «Фільм о правилах безпеки в Інтернеті» (8 хв)

Робота в групах. Правила розумного користування Інтернетом.

Мета: визначити правила безпечного використання Інтернету.

Тренер пропонує учасникам відповісти на запитання: «Чи вивчаєте ви правила поведінки на дорогах? Інтернет – це теж автострада, тільки інформаційна. Давайте створимо свої правила безпечного користування Інтернетом, які починатимуться зі слова я.»  

Тренер пропоную командам написати за 5 хв. правила користування Інтернетом.

Шість правил розумного користування Інтернетом.

1. Я буду поводитися в Інтернеті чемно і не буду ображати інших.
2. Я залишатиму нехороші веб-сайти.
3. Я збережу свій пароль у таємниці.
4. Я розповідатиму батькам про проблеми та користуватимуся їхньої підтримкою.
5. Я шукатиму цікаві веб-сайти й ділитимуся посиланням зі своїми друзями.
6. Я знаю, що в Інтернеті можуть легко обманути, й не буду повідомляти реальні імена, адреси та номера телефонів.

Підсумки. Вправа «Валіза».

Мета. Підбити підсумки особистої участі у тренінгу.

Кожен учасник отримує стікер та закінчує фразу: «Сьогодні я зрозумів/ла...».

Тренер на аркуші ватману малює валізу, машину корзину для сміття.

Кожному учаснику пропонується розподілити «Знання і навички, які вони отримали на тренінгу», за принципом:

• якщо учасник не отримав ніякої цінної для себе інформації або йому було нецікаво  стікер прикріплюють до «корзини для сміття»;
• якщо є нові знання, але їх треба ще раз «прокрутити» - до пральної машини;
• якщо отримані знання нові та корисні – до валізи, щоб забрати із собою та втілювати в життя.